Страница: 2/13
Одна з основних тенденцій розвитку теплових електростанцій - збільшення потужності одиничних агрегатів (парогенераторів і парових турбін), що дозволяє швидкими темпами нарощувати енергооснащеність народного господарства. У СРСР (1976) на КЕС освоюються енергетичні блоки потужністю 800 Мвт, а на ТЕЦ - 250 Мвт.
На дизельних електростанціях (ДЕС), на відміну від теплових і атомних електростанцій, електромеханічні генератори приводяться в обертання не турбінами, а двигунами внутрішнього згоряння - дизелями. ДЕС служать для постачання електроенергією районів, що не підключені до ліній електропередач і вмісцях, де неможливе спорудження теплових чи гідроелектричних станцій. Потужність окремих стаціонарних дизельних електростанций перевищує 2,2 Мвт.
Установки прямого перетворення теплової енергії. Розглянуті вище теплосилові установки перетворять теплоту в механічну енергію, що на електростанціях перетворюється в електроенергію за допомогою електромеханічних генераторів або затрачається на рух у рухових установках. Однак можливо безпосереднє перетворення теплоти в електроенергію за допомогою так званих установок прямого перетворення енергії. Найбільш перспективні установки з магнітогідродинамічним генератором (МГД-генератором). Термодинамічний цикл електростанції з МГД-генератором, що працює на продуктах згоряння органічного палива, аналогічний циклу газотурбінної установки. У камеру згорання подаються паливо і стиснене повітря, попередньо підігріте до максимально можливої температури або збагачений киснем. Це необхідно, для того щоб одержати теоретичну температуру горіння палива - близько 3000 С. Потужність окремих МГД-генераторів на продуктах згоряння складає кілька десятків Мвт (1975). Тому що температура газів після генератора дуже велика (більш 2000 С), раціонально використовувати МГД-установку в комплексі зі звичайною паротурбінною станцією. У цьому випадку теплота, що відбирається від газів, йде на виробництво пари для паротурбінної установки. ККД такої комбінованої установки може досягати 50-60%. Таке підвищення ККД дуже важливо також з погляду зменшення теплових викидів електростанцій у навколишнє середовище. Так, якщо прийняти, що ККД теплової електростанції складає близько 40%, те при збільшенні ККД до 60% кількість теплоти, що скидається, зменшиться приблизно в 2,3 рази (при однаковій електричній потужності станцій).
2. Коротка історія розвитку енергетики України.
Наведемо основні історичні події Української енергетики в цілому і теплоенергетики зокрема
1978 р. Вперше в Києві встановлено електричну машину і 4 дугових електричних ліхтарі.
1880 р.
Створено Електротехнічний відділ Імператорського російського технічного товариства (РТТ), а також його відділення в Києві, Одесі, Катеринославі (Дніпропетровську), Миколаєві. Вийшов перший номер журналу 'Электричество'
1890 р.
Пуск перших електростанцій в Україні (Київ, Костянтинівка, Катеринослав, Львів)
1892 р.
В Києві ведено в дію перший у Росії і другий у Європі електричний трамвай
1913 р.
Потужність електростанцій України становила 304,3 тис.кВт
1920 р.
Прийняття плану ГОЕЛРО, що передбачав будівництво 4 теплових електростанцій у Донбасі і ДніпроГЕСу
1926 р.
Пуск першого агрегату Штерівської ДРЕС
1929 р.
Споруджена перша ПЛ-110 кВ Штерівська ДРЕС-Кадіївка
1930 р.
Введено в експлуатацію перші агрегати КРЕС і ЕСХАР (Київської і Харківської районних електростанцій).
Створення перших акціонерних енергокомпаній (Киевток, Донбассток та ін.) і диспетчерських центрів
1932 р.
Пуск першого гідроагрегату ДніпроГЕС.
Введено в експлуатацію ПЛ-154 кВ ДніпроГЕС-Донбас.
Створено Всесоюзне наукове інженерно-технічне товариство енергетиків (ВН¦ТТЕ). В Україні організації ВН¦ТТЕ працювали в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі
Реферат опубликован: 17/02/2007