Страница: 5/5
Не завжди ми дотримуємось заданого у творі темпу (повільні темпи дещо прискорюються). Можливо це залежить від характеру керівника, від бажання утримати стрій хору, надати твору більшого емоційного розвитку. Але це не шкодить розкриттю музичних образів.
Великим недоліком є невміння користуватись динамічною шкалою. Звучання часто напружене, форсоване, в динаміці f. Проблемою є довге diminvendo. Відразу прослідковується взаємозв’язок динаміки і темпу: при філіровці звуку темп сповільнюється, в швидших темпах звучання в динаміці p важке, перебільшене, хоча відчувається саме внутрішнє емоційне напруження. Керівник постійно вимагає спокійного, наповненого “кантиленного” звучання при малій динаміці (р, рр). На мою думку, не слід зловживати такими засобами як сферцандо і субіто, це не завжди створює відповідний до образу ефект. Слід більше в процесі роботи звертати увагу на дикцію. В хорі не завжди вона є чіткою, ясною і зрозумілою, особливо в таких випадках, коли є збіг декількох приголосних. Наприклад твір Г. Ізвєкова “Хотел слезами омити”, в другій частині в тексті постійно повторюється слово “льстит…” в швидкому темпі. Збіг цих приголосних у вимові при виконанні твору вимагає більшого опрацювання.
Декілька слів хочу сказати про складання репертуару, який є в нашому колективі. Підбір репертуару можна розділити по декількох пунктах:
виробнича необхідність. Ми є церковний архієрейський хор, який співає Всенічну і Літургію, коли править архиєпископ Луцький і Волинський Яків, співає служби на релігійні свята. На Літургії є обов’язковим виконання антифонів (композитори К. Стеценко, М. Леонтович, І. Іполітов-Іванов, Львовський), херувимської (композитори А. Ведель, Д. Бортнянський, Сарті, Жданов, Ломакін, М. Леонтович), “Милість миру” (композитори М. Вербицький, О. Архангельський, Фатєєв, Д. Бортнянський, Жданов). Тому постійно потрібно виконувати нові твори, інших композиторів, або інші номери з циклів;
твори, які маловідомі;
емоційнонасичені і контрасні;
склад колективу малий, тому майже не виконуємо твори з divizi (для великого складу);
твори сучасних авторів, які розширюють наше поняття про хорові можливості: Л. Дичко “Колядки”, В. Зубицький “Дримба”, “За нашим стодолом”, О. Яковчук “Щедрівка”, Станкович “Заключна купала”, О. Некрасов “Занадився журавель” та обробки народних пісень “Перепеличенька”, “Ой, ти дубе”, “Весілля мухи”, П. Свіст “У нашім раї…”, В. Тиможинський “Хорові прелюдії”, Моя одинокая зірка”, “Ой у Луцьку”, “Достойно є”, “Щедрівки”, В. Герасимчук “Вечірня година”, кантата “Обеліски і колоски”, Р. Твардовський “Алилуя”, “Осанна”, “Хваліте ім’я Господнє”.
* * *
Духовна музика, її виконання, спів — це справді особливий спів, особлива мелодика, мистецтво наче від Бога, що народилося в душі композитора, перелилося в душі хористів, щоб невидимими струнами з’єднатися з серцями слухачів. Саме церковне співацьке мистецтво несе тільки добро, красу, допомагає людині піднятися над буднями, освятити свою душу неземною чистотою…
Реферат опубликован: 1/01/2008